З метою захисту вітчизняного ринку від імпорту без порушення умов СОТ і кредитної підтримки вітчизняних підприємств за рахунок сплаченого їм споживачами ПДВ, доцільно підвищити ставку ПДВ до 25%, замінити податок на прибуток підприємств податком на витрати підприємств і ввести податок із обороту як джерело формування пенсійного фонду та інших соціальних фондів замість нарахувань на фонд заробітної плати, — вважає директор Департаменту макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України Володимир Парнюк. Таку пропозицію він озвучив у ході чергового засідання Фінансового прес-клубу, повідомляє «Зеркало недели».
Він нагадав, що існує різниця між часом сплати податку на додану вартість на внутрішньому ринку і при імпорті. Під час ввозу товару в країну ПДВ платиться в день перетину митного кордону, а на внутрішньому ринку податкові зобов'язання настають через 30—60 днів.
«Фактично я отримую кредит від держави на внутрішньому ринку. На сьогодні це практично 60 днів. Порахуйте: 60 днів на середню ставку, яка у нас сьогодні є по кредиту, — і ми отримуємо кредитування економіки. Збільшивши ставку з 20 до 25 відсотків, ми одночасно захищаємо внутрішній ринок і збільшуємо кредитування вітчизняного виробництва, тому що ці кошти, які повинні надійти до бюджету, фактично використовує виробник», — підкреслив чиновник.
За словах Парнюка, існуюча сьогодні податкова система, побудована на підходах, що передбачають визначення як бази оподаткування додану вартість і її складові (податок, фонд оплати праці, зарплату), призвела до пригноблення розвитку галузей економіки з високим рівнем додаткової вартості в структурі виробництва і переваг для матеріало- і енергоємних видів економічної діяльності.
За оцінками чиновника, зокрема, через високу частку матеріальних витрат з одиниці отриманого доходу підприємства металурги платять на 10 процентних пунктів менше податків і відрахувань до соціальних фондів, ніж підприємства машинобудування.
Парнюк також зазначив, що в структурі виробництва товарів і послуг проміжне споживання зараз становить 56%, тоді як в розвинених країнах ця частка — набагато нижча. «Потрібно змінити цю структуру, дати поштовх для розвитку наукоємких галузей», — підкреслив він, запропонувавши перейти до оподаткування не прибутків, а витрат підприємств на придбання ресурсів.
Володимир Парнюк також зазначив, що оподаткування прибутку створює мотивацію для її приховування та мінімізації. За словами чиновника, такі матеріаломісткі галузі, як металургійний комплекс або хімічна галузь, фактично переклали відповідальність за формування пенсійного і соціального фондів на галузі з високою часткою заробітної плати.
За його даними, в 2008 році хімічна галузь з обсягом реалізованої продукції 55,6 млрд гривень сплатила в пенсійний і соціальні фонди 1,6 млрд гривень, тоді як підприємства з надання комунальних і індивідуальних послуг, підприємства у сфері культури і спорту з втричі меншим обсягом реалізації (17 млрд грн) сплатили до згаданих фондів майже стільки ж — 1,3 млрд грн.
Саме через таке оподаткування в Україні не розвиваються наукоємкі галузі, де заробітна плата з нарахуванням становить 40—50%, підкреслив чиновник. «Якщо нарахування на заробітну плату збережуться, навіть за умов істотного зниження ставки — з 37% до 25%, як пропонується, матеріаломісткі і енергоємні галузі все одно матимуть переваги. Таке оподаткування все далі і далі веде економіку України в глухий кут. Потрібно принципово змінити підхід до формування пенсійного і соціальних фондів, узявши за основу податок із обороту», — заявив він.
«Введення податку із обороту в розмірі 3% практично вирішує проблему наповнення пенсійного і соціального фондів. Це також усуне існуючу диференціацію в оподаткуванні структурних елементів витрат залежно від їх цільового призначення — на заробітну плату або на матеріальні ресурси», — переконаний чиновник.
http://ua.glavred.info/archive/2010/02/05/105951-19.html