Економічна політика в Україні підпорядкована все ще не економічним мотивам та інтересам держави, а політичним мотивам, економічним інтересам і особистим амбіціям українських політиків, - через що їх політиками і назвати важко, хіба політиканами. – Це я стверджую як громадянин.
Як економіст, я наполягаю на започаткуванні в Україні, нарешті, модельного шляху економічного розвитку. Того шляху, яким пройшли всі розвинуті країни світу, а також країни колишнього «соцтабору», до яких українці тепер їздять на заробітки.
Необхідно припинити, при проведенні економічної політики в Україні, практику «економічного самоїдства», принципи «латання дір» і підходи «соціально-економічного популізму». – Це надто важкі тягарі для економіки країни, які стримують її розвиток, не дозволяють важко виробленому національному економічному продукту самовідтворюватись і примножуватись.
Економічну систему України необхідно зробити, по-перше, системою, по-друге, економічною, тобто господарською. А будь-яке господарювання базується на розрахунках можливостей, доцільності і ефективності. – Це комплексне системне завдання можна вирішити лише за допомогою національної економічної моделі.
Трифункціональна економічна модель.
Я пропоную таку модель у своїй книзі «Як підняти українську економіку», і називається вона «трифункціональна економічна модель». Чому «трифункціональна»? Тому, що ця модель розроблена виходячи з комплексного сприйняття економічної системи країни, як цілісної системи взаємодії трьох її базових функціональних складових:
- функція виробництва;
- функція продажу виробленого;
- функція розподілу результатів від проданого.
Колообіг цих функцій є рушійною силою, механізмом і двигуном економіки. Всі функції економічної системи знаходяться у тісному причинно-наслідковому взаємозв‘язку і не можуть існувати у розриві між собою. Слабкість будь-якої функціональної складової унеможливлює ефективний розвиток всієї економічної системи, оскільки слабка функціональна ланка нівелює роботу інших функцій.
Українська економіка потребує системи заходів у всіх трьох функціях для підвищення ефективності національної економічної системи.
Функція виробництва.
Головною, формуючою функцією економічної системи є функція виробництва матеріальних благ - товарів і послуг. Функція виробництва започатковує колообіг всіх трьох функцій економічної системи. Цією функцією, власне, розпочинається сам господарський, економічний процес.
Функція виробництва пройшла довгий еволюційний шлях. Ця еволюція змінювала форми, принципи і масштаби виробничих відносин - від примусових робіт на основі повинних зобов’язань праці до вільного найму з дотриманням високих соціальних стандартів праці, від широкопрофільних універсальних робіт до вузької спеціалізації та поділу праці, від товарного індивідуалізму до стандартизації і уніфікації.
Найбільший еволюційний крок функція виробництва пройшла за останнє століття, коли виробничі відносини прийшли до крупної корпоративної форми організації виробництва продукції. Саме крупна корпоративна форма сьогодні є найбільш ефективною, а тому, і домінуючою формою виробничих відносин у світі. Вона дозволяє максимально уніфікувати, стандартизувати, спеціалізувати виробничі технології, прагматизувати наукові розробки та розширяти збут виробленої продукції. – Це природній шлях еволюції господарювання.
Корпорації домінують в економічному світі тому, що вони є найбільш продуктивними, найбільш ефективними виробниками товарів та найкраще організовують збут і обслуговування власної продукції. Переваги корпоративних об’єднань підприємств – мінімізація собівартості продукції за рахунок уніфікації і здешевлення вартості робочої сили; підвищення якості продукції за рахунок об’єднання науково-дослідних досягнень; розширення збуту продукції за рахунок об’єднання ринкових можливостей; покращення рівня обслуговування через обмін досвіду і взаємне додавання сервісних точок; укрупнення капіталу, що підвищує можливості експансії та конкурентного витіснення або поглинання.
Отже, функція виробництва в українській економічній системі повинна отримати свою головну рушійну силу – ряд крупних і середніх українських корпорацій. При цьому, треба особливо підкреслити, що мова йде про «вертикальні» корпорації, ті до складу яких повинні входити підприємства, що здатні забезпечити всю вертикаль організаційного, техніко-технологічного, наукового, фінансового процесу виробництва кінцевих споживацьких товарів і послуг.
Таким чином, для забезпечення максимальної ефективності та високої конкурентності української економіки в умовах глобалізації, в Україні необхідним є формування високоефективної функції виробництва вітчизняної економічної системи, через проведення системноформуючого організаційного процесу - корпоратизації. Цей організаційний механізм повинен стати відповідним напрямком державної економічної політики і проводитись з врахуванням дотримання всіх прав власності та інвестиційних і кредитних зобов’язань українських підприємств. – Корпоратизація є єдиним засобом і останнім шансом виведення української економіки на рівень найпродуктивніших економічних систем світу.
Звичайно, функція виробництва в Україні не може і не буде виконуватись за допомогою лише корпоративної форми організації виробничих відносин, а й за допомогою малих і середніх підприємств, природньою нішою яких є сфера послуг, а не виробництво матеріальних товарів. Але крупні корпорації в сучасних найрозвинутіших країнах світу є виробничими локомотивами національних економік. Тому й українська економіка для входження до ряду провідних економік світу повинна збудувати в себе ці локомотиви – крупні вертикальні корпорації.
Функція продажу.
Наступною ланкою механізму економічної системи, після функції виробництва, є функція продажу, яка покликана забезпечувати реалізацію продукту виробленого функцією виробництва. Це надзвичайно важливий міжфункціональний зв’язок в системі економічних відносин – від функції виробництва до функції продажу. Вироблений економічний продукт – товар чи послуга, не має для економіки ніякої цінності якщо він не проданий. Більше того, непроданий продукт стає для економіки тягарем, адже ресурси для його виробництва вже були затрачені. В цьому ракурсі, функція продажу в економічній системі виглядає не менш важливою за функцію виробництва, а можливо навіть вирішальною.
Сьогодні ситуацію у сфері функції продажу в Україні треба сприймати таким чином: на більшості ринків широка присутність імпорту забезпечує високий рівень конкуренції, що сприяє задоволенню потреб споживачів, але для вітчизняних товарів, тих які не поступаються імпортним якістю і ціною, ця конкуренція є, переважно, завідомо нерівносильною. Причина одна – значно більші фінансові можливості іноземних виробників, що є, в основному, крупними корпораціями, які реалізовуючи принципи «політики завоювання нових ринків» можуть дозволити собі значно кращі і масштабніші маркетингові дії. Крім того, іноземні корпорації володіють ефективнішими методами продажів. За допомогою сучасних маркетингових технологій іноземні виробники завоювали серця і думки українських споживачів, а значить і їх гаманці. Таким чином, конкуренція вітчизняного продукту з такими світовими виробниками виглядає, на сьогодні, малоперспективною. Ця ситуація, окрім її розуміння і усвідомлення, потребує відповідних контраргументів, тобто, контрзаходів. Найпростіше і найефективніше ці контрзаходи можна реалізувати, якщо вони будуть системними і масштабними. А це під силу здійснити лише методом відповідного напрямку державної економічної політики – національної маркетингової політики. Лише системоформуюча ініціативна роль держави здатна, по-перше, об’єднати і сконцентрувати зусилля українського виробничо-торгівельного середовища, а по-друге, спрямувати його ресурси у спільному напрямку завоювання вітчизняних ринкових долей на внутрішньому і зовнішньому ринках – тільки тоді функція продажу в українській економічній системі буде працювати на інтереси українського виробника. Оскільки, за 15 років було втрачено багато часу, а це значить втрачено багато економічних ринкових позицій, то національна маркетингова політика, окрім своєї системності і масштабності, повинна носити і надзвичайно динамічний та агресивний характер – характер своєрідної «маркетингової атаки».
Функція розподілу.
Завершальною ланкою функціонального кругообігу в економічній системі країни є функція розподілу результатів реалізованого функцією продажу створеного функцією виробництва. Тобто, функція розподілу визначає те, як будуть розподілені фінансові результати виробленого і проданого економікою країни матеріального продукту.
Найважливішу роль у функції розподілу відіграє держава, оскільки саме в цій функції і знаходиться основний сенс існування державного утворення і влади як такої. Саме через функцію розподілу в економічній системі країни, влада держави за допомогою системи Державного і місцевих бюджетів може забезпечувати виконання своїх прямих політичних, інфраструктурних і соціальних завдань. Свій внесок в роботу функції розподілу роблять і всі суб’єкти економічної діяльності розподіляючи, за певними напрямками, чистий залишок своїх доходів після сплати всіх витрат і податків, а також самою структурою своїх витрат.
Роботу функції розподілу забезпечують багато механізмів і сфер економічної діяльності. Це зумовлює потребує певної синхронізації роботи цих механізмів, а також їх системності, плановості, передбачуваності і надійності, та з мінімальними можливостями впливу мінливих політичних течій. – Забезпечити синхронність і системність роботи всіх складових механізмів функції розподілу може певний єдиний надмеханізм, за допомогою якого можна регулювати роботу в економіці всієї функції розподілу. Таким надмеханізмом регулювання функції розподілу в економічній системі України може стати запровадження законодавчо забезпеченого та інституційно врегульованого макроекономічного інструменту - «регуляторний формуляр». Він повинен призвести до певної системності і стратегічності у здійсненні державою своїх розподільчих функцій.
«Регуляторний формуляр» повинен містити конкретні формули (принципи і механізми) регулювання державою процесів розподілу результатів роботи економіки, та його впливу на всі сфери життєдіяльності країни – це системний формульний регулятор роботи функції розподілу в економічній системі країни. Цей економіко-правовий документ має поєднувати в собі середньо- і довгострокові програми забезпечення економічної безпеки держави, механізми розвитку фінансового середовища країни і його суб’єктів, розвиток системи оподаткування, принципи бюджетного розподілу та міжбюджетних співвідношень, методи і засади взаємоузгодженого використання податково-бюджетних і грошово-кредитних інструментів економічної політики. «Регуляторний формуляр», при умові його дотримання, здатен максимально автоматизувати планові і оперативні заходи цілісної стратегії економічної політики держави, мінімізувавши вплив на неї політичних (політиканських) процесів та корупційних діянь.
Отже, Трифункціональна модель економічного підйому України, яку я пропоную, включає необхідні механізми, які підсилюють роботу трьох функцій економіки, систематизують її, і виводять на рівень сучасних світових економічних відносин: у функції виробництва – «корпоратизація»; у функції продажу – «маркетингова атака»; у функції розподілу – «регуляторний формуляр».
Базовий підхід у здійсненні економічної політики повинен бути за такою послідовністю трьох кроків:
Національна економічна модель > щорічні програми розвитку для реалізації моделі > >щорічні держбюджети на виконання щорічних програм розвитку
Модель економічного підйому України є – це Трифункціональна економічна модель. Справа за її сприйняттям та реалізацією.
Андрій Новак
кандидат економічних наук