Статистика за січень свідчить: дезінфляційна тенденція, яка зародилася у листопаді, закріпилася. Індекс споживчої інфляції у цьому місяці 0,5%. Таким чином оновлено історичний мінімум. Ще ніколи за роки незалежності у січні інфляція не була нижчою вiд 1% (2002 р.). Нині вона за динамікою втричі нижча, ніж середня січнева за 2000 — 2006 роки (1,8%). І це дуже хороший знак. Якщо річний рух цін на товари і послуги порівняти з повітряною подорожжю, то найбільш небезпечними її етапами є злет (перший квартал) і приземлення (четвертий). Нині можна сказати, що січневий розгін був виключно вдалим. Якщо лютий і березень підтримають таку тенденцію, то ймовірність вписатися у цільовий річний орієнтир Держбюджету- 2007 (7,5%) стане доволі високою.
Які висновки можна зробити з цієї сенсаційної новини? Виявляється, за умови дерадикалізації цінової політики у сфері житлово-комунальних послуг українська споживча інфляція може повернутися у межі комфортного коридору, в якому вона перебувала в 2001—2003 роках (в цьому разі середньомісячний показник не виходитиме з діапазону 0,7—0,8%). Інший фундаментальний висновок: з огляду на високу питому вагу (65%) продовольчих товарів у споживчому кошику, їхній стан (вони ще ніколи у січні не підвищувалися так повільно) може стати потужною альтернативою тарифній інфляції.
Водночас слід визнати, що наразі інфляція споживчих цін в Україні лише «придавлена». Наскільки ця ситуація зберігатиметься, залежить від того, коли і в яких масштабах відбудеться остаточна легалізація нових київських тарифів. На жаль, тарифна інфляція може отримати друге дихання. Це станеться тоді, коли місцеві влади вдадуться до перенесення вартості нових цін на газ на кінцевих споживачів. І, можливо, скористаються, як і торік, цим приводом для чергового підвищення вартості інших комунальних послуг.
Та все ж сьогодні прогноз є сприятливим для досягнення бюджетного орієнтиру. Вірогідність річної інфляції (з грудня до грудня) в діапазоні 8—9,5% перевищує 50%. Водночас не слід перебільшувати значення січневого успіху. Інфляційний тиск залишається перманентним, а сама інфляція домінантним макроекономічним ризиком. Крім того, на показник росту цін у стартовому місяці року вплинули перехідні фактори, роль яких у майбутньому зменшиться. Йдеться, крім «київського тарифного феномену», про такі непостійні фактори, як погодні умови, статистичні новації, сезонне послаблення ділової і кредитної активності тощо. Тому до отримання даних середини другого кварталу, коли можна буде більш впевнено оцінити траекторію руху цін, прогноз є досить обережним. Усе залежить від темпів лібералізації ринку послуг і, перш за все, комунальних, а також змін у вартості енергоносіїв (нафти і газу). Перша відчутна еволюція прогнозів можлива вже за підсумками березня. Втім, зрозуміло, що і до кінця року інфляція залишиться домінуючою головною біллю монетарної і фінансової влад.
І все ж успіх першого місяця року має бути якомога детальніше проаналізований. На перше місце серед його складових слід поставити стриману, оптимальну монетарну політику Нацбанку у четвертому кварталі минулого року, яка була доповнена уповільненням руху державних видатків. Зокрема, монетарний навіс, сформований у грудні (7,1% зростання грошової маси), був не таким обтяжливим, як у грудні 2005 року (7,8%). Водночас цей приріст був достатнім для монетарного сервісу семивідсоткового зростання ВВП. У січні цього року вже вдруге після 2006 р. монетарна база і маса скоротилися (на 4 млрд. грн.). Натомість депозити фізичних осіб у гривні зросли на 1,8%. Рік тому в цей період вони зменшилися на 1,7%. Це свідчить про деяку активізацію схильності до заощаджень, що зменшує тиск грошової маси на ціни споживчих ринків. Певний дезінфляційний ефект мало збільшення інтегральної процентної ставки за депозитами (+3,1%) у порівнянні з її незмінністю на старті 2006 року.
Водночас поєдналися дві сприятливі для цінової стабільності тенденції — мультиплікація грошей була майже на нульовому рівні (приріст становив 0,2% проти 6,9% у січні 2006 р.), що характерно для січня, а попит на гроші для заощаджень зріс (депозити фізичних осіб у всій валютi) на 2,4% (у січні 2006 р. — на 1,1%). Традиційно поміркованою за сезонних ознак була і ділова активність. Відповідно не спостерігалося кредитної інфляції. Кредити (в усій валютi) фізичним особам зросли на 0,5% проти 2% за січень 2006 р.
У грудні минулого року і в січні нинішнього антиінфляційну спрямованість мала також фіскальна політика. Йдеться про традиційне збільшення бюджетних витрат у кінці року. Січневий показник інфляції природньо ввібрав у себе вплив масових платежів грудня. Симетричною була і цінова реакція — ціни на непродовольчі товари зросли на 0,3%, на послуги на 1,2%. Але тиск був меншим, ніж очікувалося і ніж рік тому в грудні. Минулого року кошти уряду на єдиному казначейському рахунку в гривні скоротилися на 40% або на 6 мільярдів гривень і «пішли» в економіку. Торік — на 10,3 мільярда (37,8%). Крім того, вдвічі меншим, ніж у 2005 році був і минулорічний дефіцит бюджету (за попередніми даними 0,7% ВВП). Така тенденція збереглася і у поточному році. Кошти уряду на єдиному казначейському рахунку в НБУ зросли на 23,4% (рік тому у цьому місяці — на 14,5%), а це — менший тиск на ціни.
Як і рік тому збереглася також курсова стабільність. Але в поточному році це сталося за інших обставин. Якщо у січні 2006 року Нацбанк здійснив чисті інвестиції на продаж валюти зі своїх резервів на $940 мільйонів, то цього року поповнив резерви купівлею $100 мільйонів. За цих умов були відсутні девальваційні очікування, що мали місце у першому кварталі виборчого 2006 року. З цього можна зробити висновок, що комбінація впливу монетарного навісу і девальваційно-інфляційних очікувань була сприятливою: сильні девальваційні очікування не спостерігалися, а монетарний навіс попередніх кварталів не був значним у порівнянні з попередніми двома роками.
У січні уповільнилося зростання номінальних доходів. Адже було відкладено на початок другого кварталу рішення щодо підвищення рівня мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Стримуюче вплинуло на споживчу активність підвищення з 13 до 15% податку на доходи громадян.
Поза аналізом не може залишитися і сезонний фактор. Масштаби його дії з огляду на особливі температурні умови цьогорічної зими дещо послабили інфляційний тиск. Люди купували менше деяких видів непродовольчих товарів (одяг, взуття). Отже погода вчинила «ведмежий» тиск на ціни і формувала низсхідний тренд по окремих сегментах товарного ринку. Збереглися у січні і минулорічні тенденції зниження цін на м’ясо і цукор.
У зв’язку із минулорічним утворенням дефіциту торговельного балансу і поточного рахунку зменшилася потреба у купівлі валюти. Зростав попит на валюту для імпорту. Це зменшило емісійні витрати Нацбанку на потреби стабілізаційного валютного фонду і мало певний ефект зниження потенціалу інфляції.
Слід також звернути увагу на статистичні новації. Згідно з новою методикою, індекс інфляції розраховують не за 25 днів, а за всі календарні дні місяця. Крім того, окремо розраховують рух споживчих цін у сільській місцевості, структура якого відрізняється від міської. Це означає, що останній тиждень місяця може істотно вплинути на загальний місячний показник як в сторону зниження, так і підвищення. А питома вага продовольчих товарів сільського споживчого кошику може бути меншою у зв’язку з більшим внеском підсобного господарства у порівнянні з міським сектором. І це теж може вносити корективи до загального індексу споживчої інфляції. Але не варто поширювати думки, що низький січневий індекс інфляції — це наслiдок статистичних перекручень. Навпаки, за старою методологію ми, мабуть, мали б іще менший показник.
Втім, він міг би бути таким і за умови, якби уряд краще відслідковував і оперативніше реагував на всі поточні інфляційні загрози.
Так, ціни на бензин зросли у січні на 1,9%. Рік тому в цьому місяці вони піднялися лише на 0,2%. Динаміка була майже в 10 разів нижче, ніж сьогодні. Регулювання ринку через механізм домовленостей уряду з нафтотрейдерами все ще не став ефективним. Досить сказати, що світові тенденції зниження цін на нафту погано кореспондуються із січневим підвищувальним трендом в Україні. Коли ціни у світі зростають, у нас спостерігається більша їх еластичність. Це — гра в одні ворота, яка формує небезпеку для загальної цінової стабільності.
Отже, у січні Україна отримала першу позитивну макроекономічну оцінку. Втім, у Нацбанку та уряду немає підстав для самозаспокоєння. Базова інфляція, до якої має безпосереднє відношення монетарна політика, не зникла. Більше того, про існування інфляції попиту свідчить більш висока, ніж рік тому в цьому місяці динаміка зростання цін на непродовольчі товари (зокрема алкогольні вироби, одяг, холодильники, пральні машини — на останні в січні 2006 р. ціни знижувалися). Та й в цілому ціни на непродовольчі товари зросли на 0,3%. Рік тому вони були на нулі. Продовжують, хоча й повільніше, зростати ціни на хліб і хлібопродукти, сири, масло, олію. А вони ж входять до переліку товарів, з яких обраховується базова інфляція.
Ще одним позитивним фактором січня став ривок, зроблений промисловістю. Обсяги виробництва у ній перевищили рівень першого місяця 2006 року на 15,8%. Краща промислова динаміка зафіксована лише у січні 2001 (21,5%) та 2004 років (17,6%). Спостерігається унікальна комбінація надвисокої позначки випуску і найнижчої за всі роки спостережень інфляції. Крім виробництва та розподілу електроенергії, газу та води, всі інші галузі перебували у позитивній зоні. У січні 2006 року шість із 12 галузей мали спад у динаміці.
Дуже важливо, що у фаворі в січні цього року залишилися промислові виробники, орієнтовані на задоволення інвестиційного попиту, який став ще у другій половині 2006 року головним драйвером зростання. Так, приріст у машинобудуванні становив 36% проти 4,6% у 2006 році, у виробництві будівельних матеріалів — 40% проти 0,9%, у металургії — 18% проти мінус 4% торік.
Лідерські позиції зберегли і виробники продукції, спрямованої на внутрішній споживчий ринок, який вже четвертий рік зростає в режимі буму. Так, виробництво в харчовій промисловості збільшувалося вдвічі динамічніше, ніж рік тому (15,5% проти 7,4%). Деревообробна промисловість нарощувала випуск (30% проти 7,7% торік), а паперова — відповідно 17,8% та 14,6%. Підтвердила припущення щодо високої адаптивності до нових газових цін хімія. Випуск у галузі становив плюс 13,3%. Рік тому відбулося зниження на 4%. Звичайно, виробництву в індустріальному секторі сприяли погодні умови. Як наслідок, зросла продуктивність і знизилася енергомістскість виробництва.
Для об’єктивності слід сказати також про ефект низької бази порівняння. Адже у січні 2006 р. промисловість вперше з 1998 року перебувала в рецесії. Спад виробництва тоді становив 2,2%.
І все ж можна констатувати, що листопадове 2006 р. прискорення росту в індустріальній економіці, яке сталося всупереч сезонній традиції, не було ексцесом, а стало початком нової хвилі після глибокої понижувальної корекції кінця 2004 р. — першого кварталу 2006 р. Тож цього року промисловість може повернути собі роль локомотиву: знову зростатиме темпами у двозначному вимірі, а також більш високими, ніж ВВП (так було у 1999—2005рр.). Навіть у гіршому випадку можна закінчити рік на рівні 8—10% приросту. Як наслідок, вдалий старт промисловості може сприяти тому, що темп зростання ВВП у січні утримається на рівні 2006 р. (7,0%) або навіть дещо перевищить його.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, керівник групи радників голови Нацбанку України
№25, 13 лютого 2007
