Концепція реформування податкової системи УкраїниПідготовлено робочою групоюСекретаріату Президента України ускладі:В.Ланового, І.Акімової,М.Альперовича, Д.Боярчука,І.Голоднюк, В.Дубровського,М.Катеринчука, С.Кисельова,С.Ковалюка, К.Ляпіної, О.Пасхавера,М.Полудьоного, О.Рогозинського,А.ФедоренкаКиїв, вересень, 2005 р.2РЕЗЮМЕ Концепція реформування податкової системи є відповіддю на її сьогоднішній критичний стан, за якого українська економіка позбавляється можливостей розвитку та підривається її конкурентоспроможність порівняно з іншими національними господарствами.Головними вадами податкової системи є: надобтяжливість, нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження; чиновницькі викривлення норм законодавства; корумпованість і каральний зміст податкових відносин.Середні сукупні податкові вимоги до підприємств України складають у 2005 році 48,0-49,0% створюваної у країні доданої вартості.В середньому до 62 % індивідуальних доходів працюючих громадян сплачується ними через податкову систему до бюджету й пенсійного фонду держави.Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження сягає 47,5% їх індивідуальних доходів.Загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у формі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% від обсягу ВВП України.Несплата податків та інших обов’язкових платежів внаслідок як законодавчих пільг, так й тінізації бізнесу у 2005 р. буде дорівнювати 43,5% ВВП України або біля 187 млрд. грн.Вагомість офіційних податкових знижок, пільг та звільнень від оподаткування можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрішнього продукту. Несплата законно встановлених податків вартує, як мінімум, 34,0% ВВП.Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її перевантаженні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податкових платежів громадян України. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються.Процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскільки це може стати політичною причиною зупинки нововведень.Головні принципи податкової реформи, що пропонується: - досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок йпредмету оподаткування. Розуміння такої стабільності як напередвизначеної, публічно оголошеної й фактично запроваджуваної динаміки норм оподаткування;поступове зниження вагомості й трансформація структури податкового навантаження;становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками.- 3Внаслідок реформи будуть встановлені оптимальні значення ставок: податку з прибутку - 10,0%, ПДВ - 12,0%, податку з індивідуальних доходів - 12,0%, єдиного соціального податку - 25,0%. Пропонується запровадження спеціальних стимулів і заохочень з метою прискорення створення нових робочих місць в окремих депресивних регіонах й місцевостях України.Загальне податкове навантаження може зменшитися за 7 років в оподаткуванні суб’єктів господарювання, приблизно до 28,0-28,5% створюваної ними доданої вартості; в оподаткуванні доходів працюючих громадян України - до 40,0% від суми доходів.Частка тіньових неоподаткованих доходів підприємств зменшиться з 52,0% у 2005р. до 18,5% у 2013р.Завдяки факторам, що будуть збуджені податковою реформою, можна очікувати наступні темпи річного приросту реального ВВП України: у 2008-2009рр. – 9,0% у 2010-2011рр. – 12,0%, 2013 – 2014рр. – 13,0-14,0%.Загалом за 7 років реформ реальний ВВП України може збільшитися у 2,3 рази.Номінальний ВВП України досягне у 2013р. приблизно 1500 млрд. грн. Загальні доходи бюджету та пенсійного фонду держави до 2013р . можуть зрости до 660 млрд. грн., що перевищить доходи зведеного бюджету, пенсійного й державний соціальних фондів 2005р. у 3,9 рази. Реалізація концепції потребує активних урядових дій на базі організаційного плану, який би включав послідовне вдосконалення норм оподаткування, оптимізацію положень актів відповідного законодавства (що дало б змогу напрацювати Податковий кодекс держави), ефективний збір і розподіл податково-бюджетних та пенсійних надходжень, перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, реорганізацію структур податкової служби та інші дії з розвитку податкової системи України.І. ПРО КРИТИЧНИЙ СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим частоколом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відродження нації.Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.1. Система відзначається надзвичайно високим податковим навантаженням. а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реального сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої вартості (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп пільгового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120%1. З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове значення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по відношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% .2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження сплачені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українським експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціальними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення податкових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств України до рівня 48,0-49,0% доданої вартості.Звичайно, лише окремі підприємства здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові навантаження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підприємствах цей показник мав би Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються.Процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскільки це може стати політичною причиною зупинки нововведень.Головні принципи податкової реформи, що пропонується: - досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок й предмету оподаткування. Розуміння такої стабільності як наперед визначеної, публічно оголошеної й фактично запроваджуваної динаміки норм оподаткування;поступове зниження вагомості й трансформація структури податкового навантаження;становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками.- 3Внаслідок реформи будуть встановлені оптимальні значення ставок: податку з прибутку - 10,0%, ПДВ - 12,0%, податку з індивідуальних доходів - 12,0%, єдиного соціального податку - 25,0%. Пропонується запровадження спеціальних стимулів і заохочень з метою прискорення створення нових робочих місць в окремих депресивних регіонах й місцевостях України.Загальне податкове навантаження може зменшитися за 7 років в оподаткуванні суб’єктів господарювання, приблизно до 28,0-28,5% створюваної ними доданої вартості; в оподаткуванні доходів працюючих громадян України - до 40,0% від суми доходів.Частка тіньових неоподаткованих доходів підприємств зменшиться з 52,0% у 2005р. до 18,5% у 2013р.Завдяки факторам, що будуть збуджені податковою реформою, можна очікувати наступні темпи річного приросту реального ВВП України: у 2008-2009рр. – 9,0% у 2010-2011рр. – 12,0%, 2013 – 2014рр. – 13,0-14,0%.Загалом за 7 років реформ реальний ВВП України може збільшитися у 2,3 рази.Номінальний ВВП України досягне у 2013р. приблизно 1500 млрд. грн. Загальні доходи бюджету та пенсійного фонду держави до 2013р. можуть зрости до 660 млрд. грн., що перевищить доходи зведеного бюджету, пенсійного й державний соціальних фондів 2005р. у 3,9 рази. Реалізація концепції потребує активних урядових дій на базі організаційного плану, який би включав послідовне вдосконалення норм оподаткування, оптимізацію положень актів відповідного законодавства (що дало б змогу напрацювати Податковий кодекс держави), ефективний збір і розподіл податково-бюджетних та пенсійних надходжень, перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, реорганізацію структур податкової служби та інші дії з розвитку податкової системи України.І. ПРО КРИТИЧНИЙ СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим частоколом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відродження нації.Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.1. Система відзначається надзвичайно високим податковим навантаженням. а) а) а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реального сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої вартості (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп пільгового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120%1. З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове значення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по відношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% .2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження сплачені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українським експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціальними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення податкових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств України до рівня 48,0-49,0% доданої вартості.Звичайно, лише окремі підприємства здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові навантаження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підприємствах цей показник мав би 1 Тут і далі – експертна оцінка виходячи з фактичних ставок податків та вагомості податкових вимог уобсягах доданої вартості підприємств окремих секторів економіки.2 До складу цих податкових вимог віднесені: ПДВ, податок на прибуток, рентні платежі, акцизи і прирівнянідо них збори, митні платежі, внески і спеціальні збори до пенсійного і державних соціальних фондів,податку з дивідендів чи премій власникам (акціонерам).бути щонайменше 160%. Очевидно, що в такому списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського господарства.Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капіталів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон.Окрім цього, існує, як відомо, допустимий рівень оподаткування, який суб’єктивно сприймається власником підприємства (та інвесторами). Його значення для представника будь-якої нації , незалежно від рівня культури та ідеології виховання не перевищує у сьогоднішньому світі 30-35% отриманого доходу. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. (Дослідження, що були проведені у другій половині 19-го сторіччя, свідчили, що поріг оподаткування доходів не повинен перевищувати для Франції 12-14%, а у деяких нерозвинутих країнах – не більше 6-7%).3 В Україні ж протягом декількох поколінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало. Тому максимальна величина податкових вимог має бути, у більшості випадків, значно нижчою – мабуть 15-20% доходу.б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу нерухомого та рухомого майна та інші. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян4. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних доходів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів тощо). Отже в середньому до 62 %5 індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахищених громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибуткових активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пенсійного фонду держави.Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскільки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, допомог, субсидій і т.і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5% їх індивідуальних доходів (що становить 14,3% від обсягу ВВП України у ц.р.).3 Тарасов И.Т., Исаев А.А. Финансы и налоги. – М.: Статут, 2004, с.559-560.4 Тут і далі розраховано за даними Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державнийбюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів”.5 62,0% від доходів громадян відповідає 20,2% від обсягу ВВП УкраїниЗвичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон.У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у формі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняноіз законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівнізагальних податкових вимог в України усі фактичні податкові надходженнядо консолідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють запланом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0% ВВП. У минулі ж роки сукупніподаткові надходження становили не більше 38,8 %ВВП України (у 2002році).Різниця між вимогами і фактичними надходженнями ( 83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятності для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення масштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.3. До вад чинної податкової системи треба віднести й надзвичайнунерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків.а) Для суб’єктів господарювання така нерівномірність сформувалася завдяки:запровадженню спеціальних систем оподаткування для сільських господарств, МСБ, а також підприємств, що діють на територіях спеціальних економічних зон, технопарків й зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузева і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Несправедливість, що виникає при цьому, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найрентабельніші сектори економіки; змушує окремі господарства перереєстровуватися як сукупність малих структур і уникати податкових зобов’язань; створювати корупційно-адміністративні зони пільгового оподаткування; здійснювати контрабандно-тіньові операції й фальсифікувати податкову звітність;законодавчо встановленим звільненням від сплати або знижок ставок податків в окремих секторах економіки. Такі офіційні пільги , що стосувалися як прямих, так і непрямих податків, були встановлені в основному для галузей та виробництв, що стали збитковими й неконкурентноспроможними (автомобільна, суднобудівна, вугільна, газова промисловість, ВПК, металургія, електроенергетика та інші). Відсутність таких пільг для підприємств інших галузей (легкої, харчової, деревообробної, будматеріалів тощо) стимулювало їх шукати шляхи ухилення від оподаткування;додатковим надвисоким податковим зобов’язанням для таких державних монополістів, як газо- й нафтотранспортні підприємства, а з цього року й для інших прибуткових підприємств державної власності. Для них податкові вимоги перевалили за 100% доданої вартості. Не можна не розуміти, що в цих умовах платники податків використовують всі можливості уникнення своїх зобов’язань;неофіційних домовленостей між платниками податків й органами стягнення податкових внесків про зменшення сум платежів за допомогою заниження обсягів доходів та інших предметів оподаткування. Особливо широко використовується механізм таких домовленостей з найбільш великими платниками податків, торгівельно-посередницькими, фінансовими, крупними корпоративними та багатогалузевими структурами. Очевидно, саме тут бюджет втрачає найбільшу суму надходжень;свідомим ухиленням підприємств від своїх зобов’язань шляхом фальсифікації звітності про свою діяльність, майно та рівень доходності. За експертними оцінками Світового банку, вагомість офіційних податкових знижок, пільг та звільнень від оподаткування складала до останнього часу біля 12% ВВП6. Оскільки в цьому році сума податкових преференцій для підприємств, що не відносяться до сільського господарства і структур МСБ, зменшена приблизно на 10,5 млрд.грн. або 2,5% ВВП України, то вагомість цих привілеїв та пільг можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрішнього продукту. Тоді несплата законно встановлених податків за допомогою неофіційних (корупційних) змов між податківцями і платниками податків разом з самочинними ухиляннями підприємств від оподаткування вартують, як мінімум, 34,0% ВВП (43,5%-9,5%).б) Для українських сімей, домогосподарств нерівномірність та несправедливість оподаткування пов’язана з трьома основними причинами:при пропорційній (формально рівномірній) системі оподаткування індивідуальних доходів громадян ті, хто заробляє менше, задовольняють в основному лише матеріальні потреби, обмежуючи себе у можливостях освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет, отриманні інших соціально-культурних послуг;через нерівномірність у доходах різні громадяни витрачають непропорційні їх частки на сплату непрямих податків: бідні й найбідніші сплачують значно більшу частку власних доходів на покриття ввізного мита, ПДВ й акцизів, що включені у ціни на товари й послуги, оскільки в їх сімейних бюджетах значно вищою є частка витрат на поточне споживання. Виходить, що чим вищою є частка непрямих податків на доходи громадян у загальній сумі сплачених ними податків, тим нерівномірнішою й несправедливішою є система оподаткування індивідуальних доходів. Мінімальні грошові можливості більшості громадян спонукають їх купувати неякісні, несертифіковані товари, звертатися до неорганізованих ринків, контрабандних постачальників. Це зумовлює додаткові витрати бюджетнихнадходжень через несплату відповідних непрямих податків. Їх можна оцінити в сумі втрат по імпортних товарах приблизно у 6-8 млрд. грн., по внутрішніх товарах і послугах - у 8-10 млрд. грн. В сукупності це 4-5% ВВП цього року;на відміну від тих, хто отримує помірковану зарплату і сплачує усі зобов’язання з податку на індивідуальні доходи, високооплачувані працівники, крупні підприємці, власники великих майнових активів через високе оподаткування фондів зарплати (до пенсійного й державного соціальних фондів) приховують дійсні суми своїх доходів, повністю або частково ухиляються від зобов’язань. Масштаби таких ухилень можна оцінити у 20-30% від сплачених сум податку на доходи фізичних осіб -тобто у суму 3,0 - 5,0 млрд. грн. або 0,8-1,0% ВВП України у 2005 році.Отже нерівномірність і несправедливість, що притаманні діючій податковій системі, є серйозним поштовхом до функціонування тіньової економіки, штучних структурно-галузевих викривлень у національному виробництві та інвестиціях, обмеженні бюджетних рахунків держави.4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманніпослуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей,які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні ідприємці, надавачіприватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системоюоподаткування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальнихдопомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державногобюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й продержавну правову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися доприватного бізнесу і підприємництва.5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у їїперевантаженні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіхподаткових платежів громадян України. В той же час, частка непрямихподатків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання(сплачують лише ввізне, вивізне та державне мито) не перевищує 10,0% їхсукупних податкових зобов’язань. Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого перекладання у тому, що:а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а отже, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з довільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай нестабільними та ненадійними;б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що неоподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможнігромадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зростаючи дляпредметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків,де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввізного мита.Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі порушує засадирівномірного обтяження доходів усіх платників податків;в) застосування непрямих податків у роки зростання виробництва йспоживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цихподаткових вимог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшеннявипереджає падіння прямих податкових платежів.6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкається:а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагаєтьсявключити значну частину витрат підприємств (що є формою вилученнячастини їх основного і оборотного капіталу); коли примушують сплачуватиподаток не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключеннязбитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачуватицей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитнітовариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські,благодійні організації); коли вільно тлумачать час фактичного отриманнядоходів; коли прибуток оподатковується неодноразово (додатковооподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій –купівля акцій, обладнання, оплата будівельних робіт тощо);б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по-перше, цей податокпристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й донадання послуг – при цьому визначається, що ціна послуги складається лишез доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносуосновного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподаткування є митнавартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, убагатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а невираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін дляспоживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте,підприємства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цьогоплатежу (наприклад, експортери), позбавляються цього права або отримуютьнеповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкоюу часі на місяці і роки;в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів,різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отриманняприбутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є легшим заотримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого перекладання у тому, що:а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а отже, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з довільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай нестабільними та ненадійними;б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що неоподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможнігромадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зростаючи дляпредметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків,де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввізного мита.Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі порушує засадирівномірного обтяження доходів усіх платників податків;в) застосування непрямих податків у роки зростання виробництва йспоживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цихподаткових вимог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшеннявипереджає падіння прямих податкових платежів.6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкається:а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагаєтьсявключити значну частину витрат підприємств (що є формою вилученнячастини їх основного і оборотного капіталу); коли примушують сплачуватиподаток не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключеннязбитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачуватицей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитнітовариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські,благодійні організації); коли вільно тлумачать час фактичного отриманнядоходів; коли прибуток оподатковується неодноразово (додатковооподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій –купівля акцій, обладнання, оплата будівельних робіт тощо);б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по-перше, цей податокпристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й донадання послуг – при цьому визначається, що ціна послуги складається лишез доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносуосновного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподаткування є митнавартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, убагатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а невираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін дляспоживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте,підприємства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цьогоплатежу (наприклад, експортери), позбавляються цього права або отримуютьнеповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкоюу часі на місяці і роки;в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів,різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отриманняприбутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є легшим заотримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування; г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медичного захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково-митних зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по-перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує проблема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійного уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового законодавства стали звичайною нормою.7 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас посилюється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправданим, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системиобумовлює також практично ворожий характер відносин між платникамиподатків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низкупричин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення,необґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службоюподаткового законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватостіщодо бізнесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість зіншої сторони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищенняподатківцями своїх адміністративних і службових повноважень;проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичнесвавілля і безкарність за корупцію. Не існує й очевидної для цивілізованихвідносин норми погашення збитків, завданих господарствам діямиподаткового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медичного захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково-митних зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по-перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує проблема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійного уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового законодавства стали звичайною нормою.7 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас посилюється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправданим, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системиобумовлює також практично ворожий характер відносин між платникамиподатків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низкупричин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення,необґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службоюподаткового законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватостіщодо бізнесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість зіншої сторони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищенняподатківцями своїх адміністративних і службових повноважень;проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичнесвавілля і безкарність за корупцію. Не існує й очевидної для цивілізованихвідносин норми погашення збитків, завданих господарствам діямиподаткового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медичного захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково-митних зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по-перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує проблема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійного уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового законодавства стали звичайною нормою.7 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас посилюється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправданим, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системиобумовлює також практично ворожий характер відносин між платникамиподатків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низкупричин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення,необґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службоюподаткового законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватостіщодо бізнесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість зіншої сторони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищенняподатківцями своїх адміністративних і службових повноважень;проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичнесвавілля і безкарність за корупцію. Не існує й очевидної для цивілізованихвідносин норми погашення збитків, завданих господарствам діямиподаткового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим 7 За станом на 01.07.2005 р. норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (прийнятий 28.12.94р.) змінювалися майже 100 разів; Закону про ПДВ (прийнятий 03.04.97р.) – 112; Декрету про Державне мито (від 21.01.93р) – 48 разів.план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну норму, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян8 без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та політичним супротивникам.В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні господарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податківцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це зменшує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надходження до бюджету. З іншої сторони, за таких обставин створюються передумови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також ускладнена організація і непомірно дороге утримання податкової служби. Тут треба врахувати як прямі бюджетні витрати на службу, так і витрати бізнесу на виконання норм ускладненої системи оподаткування. Обтяжливість витрат бізнесу, зокрема, обумовлена основними вадами останньої, наведеними раніше (надзвичайною обтяжливістю й нерівномірністю, непрозорістю і незрозумілістю норм, нестабільністю законодавства, суперцентралізацією, ускладненням й викривленням податків у ході їх адміністрування, можливостями укладання домовленостей та інше). Окрім того, додаткові витрати виникають через непомірну кількість податків. Станом на 01.07.2005 р. в Україні діяло 26 загальнодержавних та 14 видів місцевих податків і зборів9, проте, за соціологічними дослідженнями, суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9-12 видів податків й обов’язкових зборів. Як показує аналіз, система переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, контроль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати.Обтяжливість утримання системи митно-податкових зборів зумовлена також її перевантаженістю контрольно-каральними функціями, скорочення яких можливе лише за зовсім інших відносин у системі оподаткування та після її суттєвого реформування.8 При цьому карне переслідування починається вже при незначному ухиленні від сплати податків (на рівнікількох середніх заробітних плат).9 До складу податків включені ті, що відповідають Закону України “Про систему оподаткування” від25.06.91р.